Ранункулюс — квітка, яку часто плутають з півонією або трояндою: десятки тонких, наче паперових пелюсток, складених у щільну кулю. За цією ніжністю — історія, що тягнеться від гір Малої Азії до султанських садів і європейських виставок квітів.
Звідки походить ранункулюс
Садовий ранункулюс — це Ranunculus asiaticus, жовтець азійський. У дикій природі він росте на сході Середземномʼя та в Західній Азії: у Туреччині, на Криті, у Сирії, Ірані. Дикі квіти зовсім прості — пʼять пелюсток, червоні, білі чи жовті, — і лише століття селекції перетворили їх на ті пишні «помпони», які ми знаємо сьогодні.
Чому «маленька жаба»
Назва походить від латинського rana — «жаба». Ranunculus означає «жабка»: багато видів цього роду ростуть біля води, на вологих луках і болотах, там, де живуть жаби. Так рід назвав ще римський натураліст Пліній Старший. Тож наш вишуканий букетний ранункулюс — далекий родич звичайного лугового жовтецю.
Легенда про перського принца
Існує перська легенда про юного принца, який завжди вбирався в зелене й золоте. Він закохався в німфу і щовечора співав їй пісні, але вона не відповіла йому взаємністю. Принц зачах від туги, а на тому місці, де він співав, виросла квітка із зеленим «вбранням» і сотнями ніжних пелюсток — ранункулюс. Тому в мові квітів він досі означає захоплення: «ти чарівна».
Від султанських садів до Європи
Справжню славу ранункулюсу принесла Османська імперія. У XVI–XVII століттях при султанському дворі ним захоплювалися не менше, ніж тюльпанами: садівники виводили нові відтінки, а найкращі сорти мали власні поетичні імена.
Через Константинополь бульби потрапили до Європи — спершу до Франції та Італії, згодом до Англії й Нідерландів. У XVIII столітті ранункулюс став однією з улюблених «квіток колекціонерів»: аматори вирощували сотні сортів і змагалися на квіткових виставках за найдосконалішу форму й колір.
Ранункулюс сьогодні
Сучасні сорти вирощують в Італії, Ізраїлі, Японії та Нідерландах. Селекціонери створили квіти з пелюстками, тонкими, як папір, і розміром до 8–10 сантиметрів, від молочно-білого до глибокого бордо, а також ніжні двоколірні. Природний сезон ранункулюса — з пізньої осені до весни, тому взимку він особливо доречний у букетах.
Як доглядати ранункулюс
- Стебла в ранункулюса порожнисті й ніжні — наливайте у вазу лише 5–7 см прохолодної води.
- Підрізайте стебла гострим секатором і міняйте воду щодня.
- Тримайте букет у прохолоді, подалі від батарей і фруктів.
- Не лякайтеся тугих бутонів: за 2–3 дні вони розкриються й простоять до тижня.
Шукаєте ранункулюс у букеті? Напишіть нам — підкажемо, які відтінки є цього тижня.